Наш клас відсвяткував свято Андрія кусанням калити.

         Калита́ — це обрядовий корж, що готується на свято Андрія. За допомогою червоного дівочого пояса або стрічки калиту підвішували до сволока, перепускаючи пояс через гак для дитячої колиски. Калита підіймалася вгору :
«У небо, наша калита, у небо,
А ти, сонечко, підіймись
Та нас подивись.
Ми калиту чіпляємо.
На місяць поглядаємо,
Свою долю-радість закликаємо…»
За вільний кінець стрічки калиту притримує пан Калитинський, дотепний парубок або й дівчина, котрі вміють розсмішити громаду. Поруч стоїть писарчук із горням з розведеною олією або водою сажею в одній руці і гарненьким квачем в другій. Під калитою або поруч на долівці навхрест покладені коцюба і рогачі. Парубки повинні по черзі «витанцювати» коцюбу — затанцювати швидкий танок, перестрибуючи через коцюбу і рогачі таким чином, щоб не зачепити їх. Парубок, який вправився з цим завданням, брав коцюбу, сідав на неї верхом, як на коня, підстрибуючи під'їжджав до калити. При цьому між паном Калитинським і паном Коцюбинським (так величали парубка на коцюбі верхи) відбувалася розмова:
— Добрий вечір, пане Калитинський!
— Здоров будь, пане Коцюбинський!
— Чого пожалував?
— Калиту кусати.
— А я буду по зубах писати!
— А я вкушу!
— А я впишу!
— Ой чи впишеш, чи ні,
Я на білому коні
Відповіді пана Коцюбинського на запитання Калитинського могли бути інші, наприклад: «Їду, їду на коні, в червоному жупані, до вашої хати калиту кусати».
Відкусити шматочок калити міг лише той парубок, який, незважаючи на жарти та дотепи молоді, не засміється. Як тільки пан Калитинський помічав посмішку на вустах пана Коцюбинського, смикав за пояс, калита підстрибувала вгору, а писарчук від вуха до вуха розмальовував обличчя невдахи сажею.
Парубків, яким вдалося скуштувати калиту, величали Андріями, на голову їм дівчата одягали вінки з барвінку, прикрашені колосками жита, пшениці, пучечками калини і цілували в уста. Іноді дівчата теж пробували кусати калиту, але вони, як правило, їздили на рогачах.

11.12.Зустріч з бібліотекарем 

читального залу Дмитрук Ю.Ю.

Тема заходу "твоє життя- твої права"

Допомога онкохворим дітям.

Учні нашого класу долучилися до акції "Допоможи іншому"

Переможці II етапу Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика.

25 листопада - день пам"яті жертв Голодоморів, день глибокої скорботи. Голодомор в Україні тривав 17 місяців,він прокотився трьома потужними хвилями. Забрав мільйони життів українців, став національною трагедією.

З 20-24листопада 

П"ятниця 

Закриття тижня

Флешмоб "Одягни вишиванку"

Четвер.

День основ здоров"я "Бережи здоров'я з молоду "

1. Конкурс фізкультхвилинок.

2. Спортивні естафети

 

22 листопада. Екскурсія в музей Пушкіна і Чайковського.
Тематичне заняття "Герої гідності". Автор і ведучий О.Мушта,завідувач музею

Середа.

День української та англійської мови.1. Конкурс - гра "У дивосвіті казок"

1. Конкурс - гра "У дивосвіті казок"

2. Усний журнал "Народні символи України"

Символіка - своєрідна візитна картка країни. Історично склалося так, що кожна країна має свої Державні та народні символи.
До Державних символів країни належать Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн, які є розпізнавальними знаками країни.
Кожен народ має народні символи. Народні символи - це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну йде мова. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть - це батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, зажурена верба, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони наші давні і добрі символи, наші обереги. Можливо, маючи такі прекрасні символи, український народ зумів уберегти від забуття нашу пісню і думу, нашу історію і родову пам'ять, волелюбність. Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи - це наші святині.

3. Конкурс знавців англійської мови.

Вівторок.

День природознавста

1. Конкурс малюнків "Моя улюблена тварина". В кожної дитини є своя улюблена тварина.Ось,подивіться,наші улюбленці

Щоб показати свою любов до тваринок,діти навіть принесли фото тварин.Ось вони.

2. Вікторина "Знавці природи"

Понеділок

Виставка виробів "Творимо диво своїми руками"

Одне з молодих українських свят, проте має непросту історію і подвійне значення. Вперше цей день як святковий був відзначений у 2005 р. за указом президента Віктора Ющенка. Підставою став початок Помаранчевої революції у 2004 р. Тоді свято було назване Днем Свободи, і під таким іменем проіснувало протягом шести років — до 2011 р. Новий президент Віктор Янукович скасував указ свого попередника.

    Надбанням масового протесту семирічної давності було відмовлено в актуальності, і відзначати початок революції перестали. Однак історія наполеглива — так сталося, що саме 21 листопада 2013 року українці знову вийшли на Майдан, щоб висловити невдоволення владою. Приводом стала раптова відмова тандему Віктора Януковича та Миколи Азарова (тодішнього українського прем'єра) від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. На пропозицію журналіста Мустафи Найєма вийти на головну площу країни відгукнулися тисячі киян. Це стало початком Євромайдану, який пізніше переріс у Революцію Гідності і призвело до втечі чинної влади, кривавої бійні на Інститутській, спалаху сепаратизму на сході країни і антитерористичної операції.
     13 листопада 2014 р. новий президент України Петро Порошенко підписав Указ №872/2014 «Про День Гідності та Свободи», де зазначено що свято відзначатиметься щорічно 21 листопада – у день початку подій, які стали для України історичними: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року. Президент Петро Порошенко підписав Указ № 436/2016 «Про відзначення у 2016 році Дня Гідності та Свободи». Указ спрямований на забезпечення гідного вшанування громадянської мужності учасників революційних подій у відстоюванні прав людини та європейського майбутнього України, їх відданості ідеалам свободи, справедливості та утвердження в нашій державі демократичних цінностей.